Шукати в цьому блозі

понеділок, 29 листопада 2010 р.

Дистанційне навчання у школі. Думки в голос...


Отакої, прочитавши такий заголовок статті, дітки б із впевненістю сказали: "-Ага, напевно його добре помучили на тих дистанційних курсах, що він вже намагається їх нам нав'язати! Мабуть хоче відігратися на нас!". А чому б ні! Тільки точно не з метою просто помучити учнів.
Почитавши трошки про таке навчання, поміркувавши, голову полонило декілька досить непоганих думок. Ми практикуємо у навчальному процесі, проектну діяльність, постійно вдосконалюємо свої вміння використовувати інтерактивні методи навчання. І все це спрямовано на зміну старої "совкової" системи "Я вчитель, дивись і вчися" на систему рівності між вчителем та учнем, на посилення самостійної роботи учнів, розуміння ними, що тільки від їхньої праці залежить їхнє майбутнє.
 А хіба дистанційне навчання не дасть нам таких же результатів? Учні працюють самостійно, але постійно мають під рукою поради вчителя, учні сміло шукають допомоги у однокласників, але це не примітивне списування у школі, і головне учні бачать результат праці і докладають максимум зусиль для його покращення в разі невдалої спроби. Виходить все в одному, не погано!
Звичайно, що не слід прирівнювати потенціал учнів до потенціалу студента чи працівника із стажем, але принаймні частково показати їм, що це таке і з чим його можна їсти, мабуть вартує.