Шукати в цьому блозі

неділю, 16 грудня 2012 р.

Перший раз у другий клас!



У словах заголовку ніби й нісенітниця, але це не так. З кожним днем ми наближаємося до того моменту, коли інформатика офіційно буде викладатися в школі з 2 класу. І що з цього вийде? Як то все буде? А може все ж не треба цього? Питань багато і то дуже, але новація має себе виправдати.
В кінці листопада їздив я на курси підготовки тренерів спецкурсу «методика викладання предмету «Сходинки до інформатики» у 2 класі». Як почали нам розказувати, що ми маємо навчити початківців, то повірте, трішки стало страшно. Та всі страхи розвіяла практична частина всіх роз’яснень. І стало зрозуміло, що загалом, все що нам пропонують автори підручників, які підтримує міністерство, буде хорошим засобом навчання нашого майбутнього покоління. І хоча, якщо брати кожен підручник поодинці, то не все вже й так «чудово», але, повторюся, загалом має бути добре.
Це було стосовно матеріалу. А тепер стосовно педагогічних кадрів. Коли прийшов час проводити заняття з спецкурсу, згадуючи як деякі вчителі, з дуже великим стажем роботи у школі, беруться за опановування «чудо техніки», песимістичні думки ніяк не хотіли покидати моєї голови. І тут знову все розвіялося при зустрічі із слухачами вищеназваного спецкурсу. Я просто зітхнув з полегшенням, коли майже всі вчителі із посмішкою на обличчі та без жодного подиву, записали завдання на самостійну роботу і сказали, що з цим у них проблем не буде жодних.
До чого вся ця писанина? Вже у вересні місяці наші молодші школярі побіжать на уроки «Сходинок до інформатики», щоб «штурмом брати» всі її багатства. І на допомогу їм з впевненістю стануть досвідчені та обізнані педагоги із хорошим багажем навчального матеріалу.

понеділок, 26 листопада 2012 р.

Коли найблищий родич - тітка Тося...


Ну от і добрався. Відкинув всі «завтра» і таки пишу свою другу публікацію. Хоча і важко… Важко не тому, що купу проблем і таке подібне, а важко, бо немає того стимулу, який би тягнув до клавіш і щоденно помагав виливати цікаві ідеї, пропозиції у такі  собі «мережеві роздуми».
Так ці ідеї є! Так вони «освітлюють» думки, і сяють у очах, та тільки тоді, коли немає поруч комп’ютера. А от в той момент коли диво Білла Гейтса, каже мені «Здоровенькі були!», те сіяння мрякне і вкривається товстезною ковдрою пояснень, що зводять до одного – таки існує та «тітонька Тося», і вона все зробить, все все все. От у такому дусі і минуло рівно 2 роки…
Що ж, напевне пора вже і трошки ворушитися, бо поки є ідеї і мрії доти треба їм давати шанс і втілювати їх у життя. Є ж бо і ще одна родичка – «Авоська».
То ж буду втілювати те, що планував в минулому. У цього блогу є мета, і вона цілком здійсненна. Бо «Час летить, не стишує галопу»…