Як співається в одній
пісні: «…минулося, відбулося…». Вже майже тиждень в голові крутяться спогади
про участь у цьогорічному конкурсі «Вчитель року» і навіть десь встиг скучити
за ним. Але давайте все по порядку.
Коли все тільки
починалося, то здавалося, що нічого складного немає в тому конкурсі. От візьму,
гарно підготуюся, прийму участь, та й усе. А коли приїхав у інститут вже на
перший етап, то не так все сталося як гадалося. Переживанням не міг ради дати,
і ніби то просто конкурс а не олімпіада, та все ж опанувати себе було важко. Те
саме діялося коли пройшов до другого етапу і до третього. В голові сиділа
тільки одна думка: «Для чого мені то потрібно, не міг я просто сидіти дома?» І
тільки вже після проведеного уроку, всі ці переживання та погані думки раптово
зникли, а на їх місце прийшло приємне відчуття перемоги, перемоги над невпевненістю
у собі.
Якщо говорити загалом,
то й справді участь у конкурсі потребує клопіткої праці, але пройшовши
фінальний етап розумієш, що це того варте. Беручи участь у такому дійстві, в
першу чергу ти перевіряєш свої можливості, а по друге ти набуваєш неоціненного
досвіду, якого не отримаєш на звичайних уроках в своїй школі. А якщо коротко,
то – мені
це сподобалося!
